«Сербський фільм»: Порно як стратегія національного порятунку

к/ф Сербський фільм, реж. С. Спасоєвич


Перед тим як почати розмову про «Сербський фільм», потрібно вирішити кілька принципових питань для самого себе. Писати про цей, як і будь-який інший, фільм, – значить поширювати інформацію далі. У випадку цього шедевру до кінця не впевнений, як чинити. Але точно було би варто задіяти якомога жорсткіших вікових і інтелектуальних обмежень. Йдеться про те, що сприйняття «Сербського фільму» залежить не стільки від віку глядача і його психологічної витримки, а скільки його культурологічного досвіду інтерпретацій надскладних візуальних систем.

«Сербський фільм» С. Спасоєвича розповідає історію культового порноактора Мілоша (С. Тодорович), про чоловічу силу якого ходять легенди. Нині у нього щасливе родинне життя, щоправда захмарене безробіттям і алкогольним дурманом, яким він намагається затьмарити власне сексуальне всесилля. Йому пропонують знятися в арт-хаусному порнофільмі, побудованому на цілковитій таємності. Мілош не знатиме сюжету наперед, лиш отримуватиме вказівки режисера через вмонтований навушник. У процесі зйомок Мілош розуміє, що в’язався у жорстоку гру, де все насправді – некрофілія, інцест, садизм, вбивство. І всього лиш один вечір перетворюється на неймовірну, найжорстокішу у новітньому кіно, перверзійну одіссею (дивовижна тяглість часу, відображена у 20 хвилинах хронометражу фільму) пошуків власної родини, свого минулого і безпросвітного теперішнього.

Після закінчення перегляду, приходу до тями від побаченого, можна до істерики і хрипоти розводитися про занепад моралі сучасного світу, аморальність кіношників, негативний вплив порнографії на безликі маси суспільства. Але краще розібратись, ЯК і ЧОМУ зроблений «Сербський фільм» таким, як він Є – жорсткою сумішшю трилеру, жахів, порно та неймовірного відчуття духу часу.

Перші сцени стрічки програмують подальше сприйняття художньої дійсності і дають ключ до прочитання всього фільму. «Сербський фільм» починається словами: «Baby, I’m gonna fuck you», – сказаними Мілошем у порно, яке дивиться його власний маленький син. Як своєрідний епіграф, ця фраза, «зараз ми вас зробимо», задає настрій цілому фільму. Коли розгублений хлопчик просить батьків пояснити, що він тільки-но бачив, вони пояснюють: «Це типу мультфільмів для дорослих», даючи зрозуміти глядачам, що не треба надто близько сприймати те, що буде показано далі.

Іншими словами, творці фільму акцентують на гротесковій природі порнографії, нереальності порно-світу, де всі актори виглядають надмірно сексуальними, їхні тіла струменіють сексуальністю, їхні статеві органи більші, ніж у простих смертних аматорів, море сімені і виділень з різноманітних органів буквально заливають порнофільми, як кров у голлівудських треш-жахах. Таким чином, порно програмує повсякденну дійсність, винахідливо показуючи глядачам вседозволеність сексуальної фантазії та певні стандарти нинішньої сексуальності (це дуже виразно простежується у фільмах – від епохальної «Глибокої глотки» 70-х до вже звичних «глибоких глоток» сьогодення). При цьому порно – це світ вигадки, що дає вихід загально-соціальним проблемам, спрямовує і вивільняє основний інстинкт і змушує людство «придивлятися» і прислухатися до себе. Порно-складова «Сербського фільму» – це якраз та наративна форма, що гарантовано звабить величезну аудиторію глядачів.

Гротескова порноестетика перекидається в «Сербському фільмі» і на елементи жаху та трилеру. Як викрикує в одній із найжахливіших і найважливіших сцен схиблений порнорежисер: «Newborn porn!». Це «новонароджене порно» сербських кінематографістів досліджує і демонструє перверзії та вивихи сучасного суспільства. І головне – виходить на глибший рівень, візуалізуючи у Мілоші, супер-герої порно, власне загальнолюдську жорстокість і звірине насилля.

В епоху повсюдної інтерактивності порно все одно залишається найбільш інтерактивним видом мистецтва, буквально закликаючи, залучаючи свого глядача до активної взаємодії з тим, що відбувається на екрані. «Сербський фільм» так само максимально впливає на свого глядача, почергово подразнюючи різні точки психіки аудиторії, у кліповій манері перемежовуючи настрої й складові екранної історії та істерії. Не залишаючи нікого байдужим.

Крім цього, творці «Сербського фільму» намагаються створити узагальнюючу метафору сучасного життя в Сербії, розсипаючи фільмом різноманітні натяки, типу «Ця вся країна, як величезний дитячий садок» (саме у дитячому притулку відбувається більшість зйомок); у мерзенній сцені про «новонароджене порно» за всім жахом проступає символіка кошмару, який чекає на кожне наступне покоління, що з’являється на цей психічно хворий світ; спаплюжену і погвалтовану родину з іронічною посмішкою називають «справжньої щасливою сербською родиною».

Думаю, що це чи не найвлучніша стратегія змін: якщо у твоїй країні ніхто нічого не робить, то чому не почати з такого фільму, «Сербського фільму». І змусити весь світ говорити про себе. Без жодних кінематографічних і моральних законів, стереотипних штампів, почати все нуля, наче нічого не було раніше. Сербським кінематографістам вдалася неймовірна штука – зняти максимально сучасний і актуальний фільм, використавши кліпову естетику, гламурну «відбіленість» кадру і псевдодокументалістику (таку популярну нині), за рахунок введення відеокамери в простір художньої реальності, що спричинило неймовірний ефект очуднення й автокоментаря до подій на екрані. І, звісно, головна складова – гротескова та «інстинктивна» візуальна мова порно-жаху, яка доступна і зрозуміла всім людям по всьому світу.

Не помилюсь, якщо скажу, що лиш малий відсоток тих, хто спробує подивитися цей фільм, додивиться його до кінця. Ще менше глядачів спробують розібратися з усіма багаточленами художньої системи «Сербського фільму». А решта, сотні підлітків, як писав один Інтернет-мораліст: «підпільно скачають “Сербський фільм”,  і він буде зберігатися у них у папці “Жесть”».

Вперше матеріал опубліковано:

«Сербський фільм»: порно як стратегія національного порятунку// http://zaxid.net/article/79810/

Передруки:

«Сербський фільм»: порно як стратегія національного порятунку// http://www.telekritika.ua/daidzhest/2010-11-21/57717