Зустрітися зі своїм минулим

Irishfest: Нове кіно Ірландії (14-20 березня 2013)

Irish fest

На відкритті Irishfest’у генеральний директор МКФ «Молодість» Андрій Халпахчі говорив про певну спорідненість між українським та ірландським кінематографом, пропонуючи своєрідну систему координат, крізь яку варто сприймати добірку ірландського кіно – у постколоніальному досвіді Ірландії спробувати відшукати підґрунтя для конструювання концепцій власної кінокультури. Щоправда, невідомо, наскільки репрезентативною для ірландського кінопроцесу і – ширше – культури є представлені на фестивалі 7 фільмів, однак із них постають кілька прикметних спостережень.

Визначальним є емігрантський історичний досвід Ірландії, який формує генетичну і культурну пам’ять нації. Сюжет «вічного повернення» додому, до історичних начал, стає ключовим для більшості стрічок фестивалю (претензійна «Тиша», іронічні «Дні Стелли», провальний «Пірс» та документальний «Обід на хмарочосі»). Герої повертаються в місцини дитинства і намагаються знайти примирення зі своїм минулим. Минулим, яке було визначальним для формування їхнього світогляду. Подеколи акт примирення відбувається, однак життя змушує героїв повертатися додому, точніше – в ті місця, які вже тепер вони кличуть «своїм домом».

Невід’ємним від концепту повернення є зацікавлення національною історією, що може мати дві причини. Перша – непорозуміння з сучасністю, небажання або неможливість зрозуміти її. Повернення до історії стає варіантом ескапізму, втечі від реальності. Друга причина – бажання пояснити сьогодення крізь призму минулого. Історична фабула перетворюється на інструмент для осягнення актуальної ситуації. Саме цей варіант обирають ірландські кінематографісти (уже згадувані «Дні Стелли» та «Обід на хмарочосі», а також надпотужний фільм-відкриття «Good vibrations»). Минуле розкриває приховані й призабуті причини сьогоднішніх трагедій та соціальних непорозумінь, витворює мереживо родинних історій і поколіннєвих травм. У контексті глобалізаційних процесів майже інтимні історії маленьких людей набувають особливої ваги – як віддзеркалення глибших зсувів.

Програма Irishfest’у вдалася строкатою – це і музичний експериментальний фільм «Good Vibrations» про постання панк-року в Белфасті, й іронічне зізнання в любові до сили кіномистецтва в академічно вивірених «Днях Стелли», і цілком прогнозований, однак  майстерно знятий «Що зробив Ричард», і претензійна «Тиша», яка багатозначно намагається мовчати, хоч не має особливо чого розповісти глядачеві та інші. І якщо сприймати Irishfest як своєрідну підказку для моделювання українського кіно, то, мабуть, найбільш привабливим видається саме різноманітність і прагнення поглянути на сучасність крізь оптику історії. І при цьому не втекти від своєї історії або ж навпаки – надто патріотично не зануритися в неї.