Польсько-українська фотовиставка “EURO: дві країни – одна історія”. Текст куратора

13 – 30 червня 2013 р., Музей історії міста Києва, польсько-українська фотовиставка “EURO: дві країни – одна історія”.  Фотографи з Польщі Маріуш Форецький та Адам Нуркевич. Фотографи з України Костянтин Чернічкін та Михайло Чернічкін. Куратор виставки Олександр Михед. 

Фасад Музею історії міста Києва під час виставки. Фото: Юлія Олійник

Фасад Музею історії міста Києва під час виставки. Фото: Юлія Олійник

EURO 2012 минулого літа лихоманило Україну та Польщу і закарбувалося в пам’яті кожного по-своєму. Як і будь-яке масштабне явище, цілісне враження від нього розпадається на окремі емоції, картинки, що спалахують у спогадах. Пам’ять працює за власними законами, фільтруючи і відкидаючи деталі, гублячи відтінки, зберігаючи натомість лишень найголовніше. Виставка «EURO: дві країни – одна історія» – це спроба реанімації спогадів, актуалізації деталей, перегляду наших спогадів. І, звісно, як і будь-яка виставка фотографій, зроблених цифровими камерами, – це перетворення віртуальних зображень, що пилюжаться у пам’яті комп’ютера, на цілком реальну історію, цілісний наратив, який розгортається у виставковому просторі. Нереальне, ефемерне набуває цілком конкретних обрисів.

Виставка «EURO: дві країни – одна історія» містить два сюжети. Зовнішній сюжет виставки розповідає про події минулого літа, які розгорталися у різних містах Польщі та України. Пристрасті на полі, вболівальники на стадіонах, окуповані футболом вулиці міст. Реальність, що перетворюється на карнавал. Гра, що перетворюється на ритуальне дійство для мільйонів вболівальників.

В експозиції немає чітко окреслених зон, зарезервованих для «персонального» представлення робіт певного фотографа. Йдеться про створення спільного простору, в якому кожен погляд створює цілісність колективної історії. Так кристалізується ідея новітньої спільної історії, що формується в просторі Чемпіонату і навколо нього. Однак при цьому «почерк» кожного з представлених на виставці фотографів легко вгадується, прочитується завдяки  їх виразно індивідуальному потрактуванню реальності.

Робота Адама Нуркевича. Фрагмент експозиції. Фото: Юлія Олійник.

Робота Адама Нуркевича. Фрагмент експозиції. Фото: Юлія Олійник.

Погляд Адама Нуркевича постійно балансує між мікро- та макросвітами. Поряд із зображенням стадіону, вщерть заповненого вболівальниками, камера фокусується на метелику, який мерехтить над полем. Від сумних очей футбольного фаната погляд фотографа переходить до монументального зображення прапору, крізь який прориваються руки вболівальників із фотокамерами.

Маріуш Форецький створює деталізовану оповідь про Чемпіонат із футболу, однак «стадіонного» футболу в його роботах немає. Футбол стає примарою, що трансформує життя пересічних поляків. Замальовки з карнавального повсякдення Чемпіонату зображують іншу, часом,  «непарадну» сторону футбольної індустрії.

Костянтин Чернічкін, працюючи протягом Чемпіонату в Україні та Польщі, схопив яскраві образи вболівальників, обличчя яких, завдяки футболу, перетворилися на барвисті маски. Роботи українського фотографа деталізовано показують непересічні миттєвості гри на стадіоні, які неможливо побачити крізь телевізійний екран. Це реальність, побачена впритул.

Михайло Чернічкін створює галерею ефектних портретів футбольних фанатів, фіксує потужний вир емоцій як на стадіонах, так і на вулицях. Фотограф зображує реальність, яка майже не знає нейтральних емоцій.

Робота Михайла Чернічкіна. Фрагмент експозиції виставки. Фото: Юлія Олійник

Робота Михайла Чернічкіна. Фрагмент експозиції виставки. Фото: Юлія Олійник

Другий, внутрішній чи, радше, прихований сюжет виставки стає рефлексією про природу сучасного героя. Героя, народженого почуттями та переживаннями вболівальників. Героя, тиражованого каналами ЗМІ та піднесеного на п’єдестал суспільного визнання. Індустрія футболу постає одним із варіантів фабрики новітніх героїв, і неявна сюжетна лінія виставки провокує до роздумів про це. Мить, зафіксована фотографом, перетворюється на монументальний пам’ятник реальної дійсності.

Чотири фотографи розповідають одну історію.

Цілісність, що постає з різноманіття розповідей.

Куратор проекту – Олександр Михед

 Див. також:
Інформація про виставку на сайті Польського інституту в Києві.
Репортаж телеканалу “Київ”.
Репортаж “Першого національного”.
Репортаж газети “День”.
Фоторепортаж он-лайн видання “Корреспондент”.
Фоторепортаж інформаційної агенції “Укр Інформ”.
Фоторепортаж газети “Хрещатик”.
Фоторепортаж газети “Kyiv Post”.
Фоторепортаж видання “forUm”.
Фоторепортаж Юлії Олійник.
Фоторепортаж Костянтина Чернічкіна.