Інтерв’ю спільноті “Твоя полиця”

Фото Нати Коваль

Фото Нати Коваль

– Ви не вважаєте себе письменником у звичному значенні слова, а поєднуєте мистецтво, кінематограф та літературу, тоді як вас називати? Можливо, маєте цікавий термін?

Все залежить від конкретного проекту – який умовний капелюх потрібно вдягнути саме зараз. Подібні переходи дають свободу творчості і креативного діалогу з представниками з різних сфер. І я продовжую вірити в командну гру та взаємодію – разом можна досягти більшого.

– Ваша перша художня книга «АмнезіЯ» стала основою літературно-мистецького мультимедійного проекту«АмнезіЯ project». Проект увійшов в сімку найкращих проектів світу. Ви передбачали такій успіх?

Успіх «Амнезії» дуже умовний. З одного боку, можна поставитись до проекту як до дебютної історії і тоді все виглядає цілком райдужно – переклади фрагментів п’ятьма мовами, участь у фестивалі «SOUNDOUT» у Берліні, де, власне, і були представлені інші 6 проектів із різних куточків світу. З іншого ж боку, якщо ставити собі трошки вищу планку, то «АмнезіЯ project» взагалі не можна назвати успішним. «АмнезіЯ» мала свою аудиторію – понад 5 тисяч читачів (десь рік не перевіряв статистику, зараз сайт уже взагалі не існує). Якщо говорити в категоріях дебюту нікому невідомого автора – захмарна історія. Якщо ж говорити в адекватних і об’єктивних категоріях – потенціал, закладений у проекті, не був реалізований. Проект лишився цілком невідрефлексованим українською критикою. Я отримав на горіхи за текст (і продовжую отримувати), щось там сказали про «картинки» (не побачивши концептуальної вкоріненості арт-робіт у творчість кожного художника). Музична складова лишилася непізнаною. Тому відповідь на ваше запитання про успіх залежить від конкретного дня, коли ви його поставите. Часом я дивлюсь на нього як на успішний, часом розумію, що він не вистрелив як повинен був. Чи можна передбачити якийсь успіх? Ні. Але можна спрогнозувати, що сукупність елементів може спрацювати. І якщо хочеться взаємодії з міжнародним контекстом, то, принаймні, варто підготувати англійську версію свого продукту.

-Чим цікава для вас була робота над психотрилером «Астра»? Чи почерпнули ви з неї щось важливе для себе не лише у письменницькому, а й у життєвому плані? 

Це перший роман, тому кожна стежка цього незвіданого лісу була цікавою. Що ж стосується «життєвого» плану – це був фантастичний рік життя з «Астрою». Книжка була представлена в 15 містах, в більшості з них я побував вперше. Зустрічі з людьми в цих містах тепер частина мого життя. Чималий шматок дороги ми проїхали з режисером Олександром Ратієм і, думаю, цей досвід ми ще довго будемо згадувати. І, скажімо, цілком особливий досвід був нещодавно в Черкасах, куди мене запросив «Книжковий Маестро» Людмили Фіть і її команда. Була ситуація, коли на зустріч прийшло чимало читачів, які вже прочитали «Астру» і «Понтиїзм». Розмова вийшла дуже конкретною, відчуття – неймовірними.

– Які у вас є захоплення окрім літератури? 

Захопливі процеси відбуваються зараз із російською реп-сценою. Не менш вражаючі штуки можна відшукати в світі графічного роману.

– Над чим ви працюєте зараз і про що плануєте писати далі?

Наразі готові кілька книжок, вони чекають свого часу і свого видавця. Найновіша – нон-фікшн книжка про вплив реаліті-шоу на глобальне суспільство та літературу. Ідея створення українського графічного роману для дорослих поки що лишається мрією.

– Що побажаєте читачам «Твоєї Полиці» ? 

Щоби ваша особиста полиця вгиналася від прочитаних книжок.