“Бачити, щоб бути побаченим” у підсумках року

Євгеній Стасіневич, ЧИТОМО: Михед – неоднозначний і дуже нерівний прозаїк, але як автор нон-фікшну виявився на висоті. Його нова книжка – про реаліті-шоу, реаліті-романи і «революцію онлайн» (читай – явище стрім-телебачення). «Прихована камера» і «Холостяк», антиутопії і автобіографії, вуаєризм і стрімери Майдану – Михед широко панорамує останні 70 років, коли межі приватності ставали все більш умовними, технології продукування «споживацького задоволення» революційно змінювались, і «об’єктивна правда» врешті перетворилася на тренд і фетиш культури як такої. Так, письменник дещо зловживає академічністю викладу, його висновки не видаються геть безсумнівними, а драматургію книжки, либонь, можна було б вибудувати значно міцніше. Але факт залишається фактом: перед нами якщо і не взірець західного наукпопу, то вже точно одна з перших подібних ластівок в небі українського книговидання. І до нас нарешті добралося. Катерина Толокольнікова, Media Sapiens: За обсягом зібраного матеріалу це підручник. За стилем – ні. Видається, що цю книжку коректніше називати дослідженням. І варто читати як тим, хто не знає нічого про історію реального телебачення, так і тим, хто його вивчає. Однак є одна умова – лише якщо ви справді зацікавлені в темі. Бо там – сотні фактів із історії телебачення різних країн світу з першокласних джерел. Катерина Тейлор, InKyiv: [Книга года] Александр Михед «Бачити, щоб бути побаченим». Эта книга о реалити-шоу.