Новини Архів

0

Транзишн

Олександр Михед. Транзишн. — Харків: Віват, 2017. —224 с. Збірка оповідань «Транзишн» Олександра Михеда — це перевірка на міцність оболонки реальності, спроба зазирнути за межу людського, зняти з нього шкаралупу й залишити найважливіше. Що там, усередині? Хіть? Ненависть? Страх? Старі рани, які болять усе життя? Письменник блукає між минулим і майбутнім, і скрізь перед його очима — тільки самотність, тільки морок. В оформленні книжки використано фотографії Владислава Краснощока. Читати далі »

0

Тізер перформансу «Мороки»

Опубліковано тізер відеоверсії перформансу «Мороки» у виконанні Олександра Михед і Ptakh_Jung. Читати далі »

0

Олександр Михед: Реальності зручно, щоб ти ішов за потоком

Інтерв’ю онлайн ресурсу “Читомо”, розмову вела Каріна Дорошенко.

0

За повістю Олександра Михеда знімуть містичний трилер

У мережі з’явився трейлер фільму «Мороки» режисера Семена Мозгового. Презентація відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі. В основу стрічки лягла повість Олександра Михеда «Д-р Металевий Кулак проти Витязя», що увійшла до арт-буку «Мороки» та збірки «Транзишн». «Мороки» – містичний трилер, що розповідає про журналіста й оператора, які розслідують справу зникнення дітей. Пізнім вечором вони опиняються у відлюдному хутові в лісі, знаходять стару хату і лишаються там до ранку. Далі героям доводиться зустрітися з потойбічним. Розпочати зйомки фільму «Мороки» планують на початку 2018-го.

Прем’єра картини очікується у травні 2019 року.

0

“Начитала show” про “Бачити, щоб бути побаченим”

Запис прямого ефіру передачі “Начитала show” за участі Олександра Михеда.

0

Нотатки про резиденцію в Мандельє-ла-Напуль

На сайті Культурно-інформаційного центру при Посольстві України у Франції опубліковано есей Олександра Михеда про перебування на резиденції в Мандельє-ла-Напуль (серпень 2016 р.).

0

Культурний weekend: Олександр Михед

Розповідь Олександра Михеда онлайн виданню FAQInDecor про улюблені місця в Києві.
Публікація супроводжується фотографіями Антона Шпігунова.

0

Школа креативного письма від “Культурного проекту”

Як пишуть цікаві історії? У світі звалища інформації складно знайти вартісний текст. Новітня українська реальність вимагає нового інструментарію і виражальних засобів. Книговидавничий ринок уже кілька років переживає бум зацікавлення нон-фікшн виданнями, однак наразі існують лише поодинокі спроби українських письменників працювати в такому форматі. Як же писати так, щоб тебе читали? Олександр Михед підготував літню школу, що спробує відповісти на цей виклик.  Ми поєднаємо теоретичний і практичний підхід, проаналізуємо фільми, твори сучасного мистецтва та, звісно, книжки, щоб ви змогли віднайти власний голос для своїх історій. Хоч вигаданих.  Хоч заснованих на реальних подіях. На вас чекає перегляд фільмів та обговорення, копирсання в тонкощах нон-фікшн літератури, дослідження експериментальних художніх форм та зустрічі з письменником і видавцем. Це буде глибокий дайвінг в креативне письмо.

0

“Бачити, щоб бути побаченим” у підсумках року

Євгеній Стасіневич, ЧИТОМО: Михед – неоднозначний і дуже нерівний прозаїк, але як автор нон-фікшну виявився на висоті. Його нова книжка – про реаліті-шоу, реаліті-романи і «революцію онлайн» (читай – явище стрім-телебачення). «Прихована камера» і «Холостяк», антиутопії і автобіографії, вуаєризм і стрімери Майдану – Михед широко панорамує останні 70 років, коли межі приватності ставали все більш умовними, технології продукування «споживацького задоволення» революційно змінювались, і «об’єктивна правда» врешті перетворилася на тренд і фетиш культури як такої. Так, письменник дещо зловживає академічністю викладу, його висновки не видаються геть безсумнівними, а драматургію книжки, либонь, можна було б вибудувати значно міцніше. Але факт залишається фактом: перед нами якщо і не взірець західного наукпопу, то вже точно одна з перших подібних ластівок в небі українського книговидання. І до нас нарешті добралося. Катерина Толокольнікова, Media Sapiens: За обсягом зібраного матеріалу це підручник. За стилем – ні. Видається, що цю книжку коректніше називати дослідженням. І варто читати як тим, хто не знає нічого про історію реального телебачення, так і тим, хто його вивчає. Однак є одна умова – лише якщо ви справді зацікавлені в темі.
Бо там – сотні фактів із історії телебачення різних країн світу з першокласних джерел.
Катерина Тейлор, InKyiv: [Книга года] Александр Михед «Бачити, щоб бути побаченим». Эта книга о реалити-шоу.

0

Перші рецензії на “Транзишн”

Ганна Улюра, Лівий Берег: Десять оповідань, чотири з яких мають сюжет, що ґрунтується на реальних подіях. Інші шість – це «відверта» фантастика, чистий «жанр», точніше: горор.  Знайти серед жахалок фактопрозу – це не тільки така собі промоційна квест-акція «Транзишну», то є принциповим способом читання нового збірника Михеда. Головна думка: межі реального; того, що ми вважаємо за реальне; нереального; того, що ми вважаємо ірреальним – вони розмиті. Маркувати вигадку і документ у книжці легко не буде. Єдиний ж бо стан, котрий реально претендує у Михеда на істинність і правдоподібність – це стан переходу між нереальним-ірреальним-реальним. Власне, це транзитність із назви. (Хоча взагалі-то транзишн з назви безпосередньо стосується операції зі зміни статі). А ще: це здатність людської свідомості швиденько обживати і одомашнювати порожні простори, поки в них не встигли оселитися почвари з підсвідомості. Коротше: це книжка про місця, де безперешкодно випасаються наші «таргани», причому колективні.

Тетяна Трофименко, Новинарня: Головний меседж оповідань Михеда — традиційний: всьо тлєн, перед очима письменника морок і самотність, «безлімітний консюмеризм і суспільство споживання накрилися міднимтазом.  Речі зробили нас рабами. Підкорили нашу волю. 3D-принтери друкують 3D-принтери для власного задоволення» і таке інше. Персонаж Михеда — також традиційний: сексуально стурбований лузер, який безуспішно намагається подолати свої комплекси і щось довести суспільству споживання, хоч воно вже нібито й накрилося.